Зірченко Михайло і Павло

Павло Сергійович Зірченко разом із дружиною та двома дітьми мешкав у с. Благодатне Криничанського району Дніпропетровської області. Працював у місцевому колгоспі бухгалтером.

Наприкінці 1942 р. в селі з’явилася група із 32 утікачів-євреїв – переважно жінки й діти. Усі вони були родом із м. Орджонікідзе (нині – м. Єнакієве) Сталінської (нині – Донецька) області й доводились одне одному родичами та друзями. Старшим у групі був Матвій Гонтов. Він знав селянську працю, бо зростав у єврейській сільськогосподарській колонії.

Вони покинули рідне місто ще напередодні окупації і згодом осіли неподалік м. Ростов-на-Дону (його німецькі війська окупували на рік пізніше, в липні 1942 р.). Усі в групі були євреями, тож вирішили не засиджуватись на одному місці, аби не наражатися на небезпеку, і блукали від села до села.

Одна з жінок – Бетя Пересецька – виросла в німецькій колонії і добре говорила німецькою. Ці знання не раз допомогли їй урятувати групу від загибелі. Але наближалася зима, і люди потребували постійного притулку. Усіх змучила довга дорога, бракувало теплого одягу, закінчувалися харчі.

Зрештою вони опинились у с. Благодатне. Місцева влада дозволила їм залишитися, розселивши родини втікачів по різних будинках. Однак це не вирішувало проблеми харчування: взимку в господарстві не було роботи, місцеві самі голодували й не мали чим поділитися з прибулими.

Матвій Гонтов звернувся по допомогу до бухгалтера Павла Зірченка. І той дозволив прийшлим узяти з колгоспного складу кілька мішків борошна, видав їм картоплі, капусти й буряку. Власне тому взимку ніхто з них не помер від голоду.

Навесні всі, хто міг, почали працювати разом із колгоспниками. Павло Сергійович повідомляв єврейських друзів про заплановані облави та появи поліції.

Із допомогою свого 16-річного сина Михайла, в минулому студента художнього училища, який виготовив фальшиву печатку, Павло зробив кілька посвідчень для Матвія та членів його групи. Коли в село прибували німці, дітей ховали на околиці.

«Ризикуючи, ми почали виготовляти фальшиві документи з “гербовими печатками” радянського та німецького зразка. У цих документах вказувалася національність: росіяни, татари, українці. Батько писав довідки, я ставив печатки – акуратно перемальовував їх з німецьких і радянських документів. Ось де знадобився даний мені Богом дар художника – на той час я встиг деякий час повчитись образотворчого мистецтва. Для своїх “витівок” з печатками я використовував всякі “підручні матеріали” – стали в пригоді, наприклад, сирі картоплини. Виходило зовсім непогано». Зі спогадів Михайла Зірченка.

Під захистом і керівництвом Павла євреї дочекалися вигнання нацистів у жовтні 1943 р.

16 листопада 2004 р. Павло та Михайло Зірченки були удостоєні звання «Праведник народів світу».

У Благодатному на честь родини Зірченків названо вулицю (колишня вул. Набережна).